УТАС: ХТО ПІДТВЕРДИВ ЯКІСТЬ?

Чому так багато уваги приділяється системі УТАС? Яке відношення до неї має 99% населення України? Можливо, про УТАС зовсім нічого знати й не потрібно? Однак це не зовсім так. Наприклад, 600-й Мерседес — це не тільки машина, а й атрибут, що підкреслює статус власника. Так і УТАС. Це не просто набір датчиків і мікросхем. Питання впровадження УТАС мають ряд резонансних для суспільства складових:

  • фінансова — на УТАС ідуть астрономічні кошти з держбюджету;
  • соціально-економічна — масштабне впровадження УТАС має демонструвати турботу держави про життя та здоров’я шахтарів;
  • науково-технічна — УТАС — предмет гордості багатьох наших чиновників і вчених (або навіть питання престижу, мовляв, ми єдині у світі, хто зміг розробити таку унікальну систему);
  • політична — на УТАС «піаряться» перші особи держави, УТАС обговорюється в уряді та парламенті, питання його фінансування включено до державного бюджету тощо
Відповідно, УТАС можна деякою мірою вважати якимось маяком, що сигналізує про рівень розвитку (або ж деградації) нашої вітчизняної науки та техніки, а також про рівень досягнень (або ж корупції) вітчизняного вуглепрому.

 

Уточнення. Те що встановлюються нові системи протиаварійного захисту шахт — це, безсумнівно, добре. Оскільки в результаті закупаються нові прилади, прокладаються нові кабелі тощо. У цьому незаперечний плюс закупівлі будь-якої нової системи безпеки, в тому числі й УТАС.

Про сучасність
і високотехнологічність УТАС

У попередньому номері ми писали: «слід взяти до уваги, що придбані в «Continental Conveyor Ltd.» так звані «ноу-хау» — розробка 80-х років минулого сторіччя. Причому на момент купівлі-продажу у Великобританії вже знята з виробництва. З тієї ж причини (моральне та фізичне старіння плюс неможливість принципової модернізації) на сьогодні жодна країна світу, крім України, не застосовує технології, аналогічні системі УТАС».
Про це більш детально. Технічно проблему викладемо в такий спосіб. Потрібно, щоб сигнал (про наявність у повітрі метану, продуктів горіння та ін.) якнайшвидше надійшов від датчика до блоку управління. Блок управління повинен максимально швидко розпізнати небезпечні значення параметрів, що вимірюються, і належним чином спрацювати (відключити апаратуру, зменшити навантаження, подати сигнал тривоги тощо).
Перед тим як продовжити тему «телекомуні-каційності», наведемо приклади з життя. Багато хто в недалекому минулому до інтернету підключався за допомогою телефонної лінії. Які недоліки? Веб-сторінки відкривалися повільно, телефон при цьому був зайнятий. Другий варіант — кабельний інтернет. Від телефону не залежить. Фільм «скачується» за лічені хвилини. Той, хто користувався високошвидкісним інтернетом, навряд чи добровільно захоче користуватися «телефонним».
Повертаємося до систем безпеки шахт. Сучасні системи безпеки для зв’язку датчиків із блоком управління використовують спеціальні кабелі. Вони «опитують» стан датчиків на надвисоких швидкостях. Час на отримання/передачу інформації йде на секунди, надійність надвисока (ймовірність того, що інформація «згубиться» у кабелі, близька до нуля).
Які ж супертехнології закладено до «ноу-хау», придбаного в англійців для системи УТАС? (У відкритих джерелах цієї інформації не знайшлося, тому наводимо точку зору експертів з якими автору вдалося поспілкуватися.) Головна відмінність — сигнали передаються в шахті через «повітря» за допомогою репітерів. Принциповий недолік такої схеми — якщо хоч один репітер виходить із ладу (наприклад через перепад напруги в мережі), то вся система може «підвиснути» на невизначений час. Звісно, на цей невизначений час сигнали в системі «губляться». Чим довша шахта і чим більше в ній поворотів і вигинів, тим більше потрібно репітерів і тим нижче надійність системи в цілому.
Саме з цих міркувань систему УТАС можна назвати морально застарілою з неможливістю принципової модернізації. Якщо забрати цю телекомунікаційну (в абревіатурі УТАС — друга буква) складову, то немає й УТАС. І ті хто стверджує, що станом на 2013 рік УТАС — це якесь «ноу-хау», сміються суспільству в обличчя.
Напевно, тому наші технології шахтної безпеки й унікальні, адже світові виробники пішли вперед, а Україна залишилася в минулому столітті. Це теж своєрідна унікальність. Але чи варто нею пишатися?

shema.jpg

Чи існує система УТАС насправді?

Декілька хлопців-радіоаматорів зробили прилад, який можна використовувати як газоаналізатор. Причому настільки талановито, що за своїми показниками пристрій перевершує аналоги, що існують. Запитання. З якого моменту згідно з нормативними документами набір мікросхем і датчиків може називатися приладом-газоаналізатором? Коли можна розпочати впроваджувати його на виробництві?
Відповідь проста. В Україні діє, наприклад, ДСТУ 3974-2000 «Система розроблення та поставлення продукції на виробництво. Правила виконання дослідно-конструкторських робіт. Загальні положення». Він припускає такі основні стадії: опрацювання та узгодження із зацікавленими організаціями техзавдання — розроблення — дослідний зразок — програма та методика випробувань — приймальні випробування — коректування за результатами випробувань — сертифікаційні випробування — отримання дозвільної документації — позитивний досвід експлуатації — серійне впрова-дження.
За інформацією, яка є в розпорядженні редакції, УТАС проходила випробування та експертизу вкрай хитро. Провели випробування тільки від датчика до контролера. Відповідно на сьогодні УТАС як система в цілому не проходила ні експертизи, ні сертифікації, ні випробувань. (Чому функція «телекомунікаційності» випала з випробувань — можна тільки здогадуватися.)
Звідси висновок. Виходить, що з точки зору ДСТУ 3974-2000 системи УТАС як окремо взятого виробу з конкретними параметрами немає і ніколи не було.

Якщо дозвіл і не потрібен,
його варто було б придумати

Які документи на сьогодні підтверджують якість УТАС?
На офіційному сайті ДП «Петровський завод вугільного машинобудування» (далі — ПЗВМ) (itras.com.ua) повідомляється: «Апаратура, що входить до системи УТАС, і система УТАС у цілому пройшли сертифікаційні випробування в МакНДІ, експертизу Донецького експертно-технічного центру тамають дозвіл Держгірпромнагляду України».

sert.jpg

Як випливає з самої назви, в результаті сертифікаційних випробувань видається сертифікат.
Заходимо до розділу «Сертифікати» офіційного сайту ПЗВМ (itras.com.ua) і знаходимо там один «прострочений» сертифікат. Причому цей сертифікат не на конкретну продукцію. Він на систему менеджменту. Насправді така сертифікація не підтверджує якості конкретного товару/послуги. Якщо можна так висловиться, це лише непряма ознака того, що продукція якісна.

 

Тобто інформація про сертифікацію УТАС (в цілому як системи) як мінімум не знаходить свого підтвердження (ну або виробник приховує цю інформацію), а як максимум — неправдива.
Для довідки. На наш запит, чи проводив МакНДІ випробування УТАС в цілому як системи, останній не відповів.
Що ж залишається? ПЗВМ посилається на експертизу Донецького ЕТЦ і дозвіл Держгірпромнагляду.
За великим рахунком, якщо не було сертифікаційних випробувань, то тоді невідомо, як Донецький ЕТЦ проводив експертизу? Лише за паперами? Принаймні, свого сертифікаційного центру для випробувань УТАС у ДонЕТЦ немає. Виглядає це якось «мутно», щоб не сказати з кримінальним душком.
Для довідки. На наш запит, експертизу чого саме проводив ДонЕТЦ, останній не відповів.

Судове рішення

Автор запитував у Держгірпромнагляду, на що саме останній видав дозвіл, пов’язаний з УТАС. По суті наглядове відомство не відповіло. Довелося звернутися до суду.


ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


20 квітня 2011 року 
м. Київ 
№ 2а-7099/10/2670

                                                                                                                       
<…> Окружний адміністративний суд м. Києва, —
ВСТАНОВИВ:
14 січня 2010 року журнал «Все про охорону праці» звернувся до Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (далі — відповідач) з запитом, в якому просив повідомити позицію відповідача щодо певних питань.
Зокрема, у відповідача, на підставі статей 32, 33 Закону України «Про інформацію» було витребувано інформацію, чи проводилися приймальні випробування уніфікованої телекомунікаційної системи диспетчерського контролю та автоматизованого керування гірничими машинами і технологічними комплексами (далі — УТАС), якщо проводились, то де проводилися, ким, коли та де взяти протоколи й акти. Якщо не проводилися, то чи були правові підстави видавати позитивний висновок щодо системи УТАС. Також позивач просив надати інформацію, як саме необхідно розуміти дозвіл щодо проведення ідентифікації певного екземпляра УТАС.
<…>
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160–165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, —
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Державного комітету України з промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду щодо відмови у наданні інформації на запит редакції журналу «Все про охорону праці» № 3 від 14.01.2010.
3. Зобов’язати Державний комітет України з промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду надати письмову інформацію на запит від 14.01.2010 № 3 журналу «Все про охорону праці» протягом десяти днів з дня набрання чинності рішення суду.
<…>
http://reyestr.court.gov.ua/Review/15135710

У результаті, навіть незважаючи на судове рішення, наглядовий орган так і не надав інформації. Він повідомив, що експертизу проводив ДонЕТЦ. А Держгірпромнагляд поняття не має, на що саме видав дозвіл.

На що саме видано дозвіл

Забігаючи наперед, висловлю своє особисте припущення — на УТАС (як на систему в цілому) немає жодного документа, що підтверджує її якість. Тому й було прийнято рішення видати хоч якийсь документ, який би легалізував УТАС. Таким документами стали дозволи Держгірпромнагляду. Напевно, цим можна пояснити нестикування.
1. На яке устатковання видано дозвіл?
В реєстрі дозволів з охорони праці міститься 11 дозвільних документів (за кодом об’єкта 7), виданих ПЗВМ: 1400.13.14–...; 1401.13.14–...; 1402.13.14–...; 3053.12.14–...; 3054.12.14–...; 1874.12.14–...; 726.12.14–...; 475.12.14–...; 444.12.14–...; 445.12.14–...; 1190.11.14–29.52.1. Реєстр нерозкриває, які дозволи видано саме на УТАС. Невідомо й що саме дозволено.
Єдине розумне розшифрування — «Гірничошахтне та гірничорятувальне устатковання» (п. 7 Переліку машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки — Додаток 3 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабміну № 1107 від 26.10.2011).
Однак, якщо систему УТАС прирівнюють до гірничошахтного устатковання, то відповідно до ч. 1 ст. 20 Гірничого Закону України: «Гірничошахтне устаткування та матеріали допускаються органами гірничого та санітарно-епідеміологічного нагляду до застосування на гірничих підприємствах лише за наявності відповідного сертифіката». Інформація про наявність сертифікатів приховується. Скоріш за все, їх немає. Маємо замкнене коло. Якщо немає сертифікатів — виходить, УТАС не гірничошахтне устатковання. Якщо УТАС не гірничошахтне устатковання, то на якій підставі видано дозвіл? І на що саме тоді його видано?

2. Кому видано дозвіл?

Чому дозвіл на УТАС видавався виробникові УТАС? Логічніше його видавати тому, хто експлуатує устатковання підвищеної небезпеки.
Загалом, версія того, що відбувається, напрошується така: видача дозволів Держгірпромнагляду — це штучний і незаконний спосіб легалізувати вироби з непідтвердженою у встановленому порядку якістю.

Комплектація УТАС

Припустимо, людина приходить до автосалону. Їй пропонують машину. Але говорять, що випробувано тільки базову комплектацію. Можемо доставити чудовий кондиціонер, але не гарантуємо його роботу. Можемо докомплектувати унікальною системою гальмування АБС, але її ніхто ще не випробовував.
Розсудлива людина від такого унікально-чудового придбання, скоріш за все, відмовиться.
Як же чинять чиновники й учені, коли йдеться про закупівлі унікально-чудових систем безпеки?
Логіка підказує, що виріб (що гарантує життя та здоров’я людей) з великою кількістю версій і комплектацій має бути випробуваний/сертифікований вкожній версії та комплектації. Або в максимальній версії, але з можливістю виключення певних підсистем.
Підходимо до УТАС. Як уже згадувалося, все вказує на те, що системи УТАС як окремо взятого виробу з конкретними параметрами немає. На кожній шахті свій набір датчиків і апаратури. Відповідно, якщо системою УТАС укомплектовано близько 35 шахт, то в реєстрі дозволів з охорони праці має бути близько 35 дозволів на системи УТАС (як згадувалося вище, всього на ПЗВМ у реєстрі ми знайшли тільки 11 виданих дозволів).
Але й це ще не все. Цитата (itras.com.ua):
«Система УТАС може містити в собі такі підсистеми, орієнтовані на управління та контроль усіх технологічних ділянок шахти:

  • підсистема управління параметрами навколишнього середовища шахти;
  • підсистема управління транспортним ланцюгом (конвеєри, бункери, живильники тощо) від вибою та до стовбура шахти;
  • підсистема управління роботою вентиляторів місцевого провітрювання;
  • підсистема управління параметрами видобувних і прохідницьких комплексів;
  • підсистема управління параметрами дегазації;
  • підсистема управління високовольтними розподільними пристроями;
  • підсистема управління установками головного водовідливу;
  • підсистема управління вентиляторами головного провітрювання;
  • підсистема управління техкомплексом навантаження вугілля;
  • підсистеми управління роботою поверхневих об’єктів».
Бачиться, що всі заявлені підсистеми повинні пройти випробування, та на кожну має бути сертифікат і дозвіл (або на систему УТАС в цілкому з усіма заявленими підсистемами).
Хочеться все-таки почути розумну відповідь від можновладців — хто проводив випробування системи УТАС в цілому, в тому числі з підсистемами в різних комплектаціях? Хто встановив якість продукції?

 

Конфлікт інтересів

В інформаційному полі час від часу спалахують скандали, що до наркоторгівлі причетні працівники ВБНОН. Тобто ті, хто повинен виявляти подібні злочини. Звичайно ж, це цинічно. І з цим потрібно нещадно боротися.
Проблему з УТАС більш запущено, оскільки держава сама заклала системний конфлікт інтересів до системи фінансування безпеки.
1. Це нонсенс, щоб наглядове відомство займалося закупівлями для когось. Є Міненерговугілля. Для вугільної галузі організовувати закупівлі має він. Держгірпромнагляд повинен займатися наглядом, а не «барижничати»!
2. Це нонсенс, що Держгірпромнагляд здійснює нагляд за роботою систем, які він же й закуповує. Це прямий конфлікт інтересів. Тут закладено прямі ризики й нечесно проведених розслідувань аварій (аварії з провини УТАС будуть замовчуватися), і нечесно виданих приписів (установити певні підсистеми та датчики для УТАС), і нечесної системи формування держполітики (питання вибору пріоритетів розвитку, закупівель тощо).

Роль науки

Цілком можливо, що масове впровадження систем УТАС не виконувалося, якби не масоване «одобрямс» учених.
Наведемо фрагмент нашої статті «Система УТАС — презумпція безальтернативності» (№ 10 за 2009 рік), який не втратив ще своєї актуальності:
«Мантію мають право носити королі, священнослужителі, судді та вчені. Можливо, це символізує піднесення цієї категорії осіб над низьким, дрібним, суєтним. Однак існують українські реалії.
Напівзлидарське існування багатьох наукових установ змушує останніх шукати «джерела фінансування». Одне з таких джерел для НДІ, що працюють за напрямком підземного вуглевидобутку, — ПЗВМ. Відомо, хто платить, той і замовляє музику. Ось і виходить: наукові установи, що фінансуються ПЗВМом, дають «позитивний відгук» роботам, які виконуються цим заводом. Вагоме «слово науки» дає додаткові кошти ПЗВМ. Виходить замкненеколо... На наш погляд, найбільш знакові публікації про систему УТАС такі:
1) «Захисниця шахтарів» («Урядовий кур’єр», № 133 (4039) від 25.07.2009, автори: П. Пашковський, д. т. н. та О. Чумак, к. т. н.);
2) «Шахта як на долоні» («Українська технічна газета», № 14 (66) від 02.04.2009, автор: І. Миронов).
У першому випадку цікавий сам факт опублікування в офіційному урядовому виданні «піар-статті» про «достоїнства» системи УТАС.
У другому — можливість ознайомитися з висновком робочої групи, створеної розпорядженням президії Національної академії наук України. Ось загальні висновки фахівців НАНУ:

— система УТАС є єдиною, що випускається серійно в Україні, і відповідає кращим світовим зразкам. Система призначена для забезпечення комплексної безпеки шахт шляхом контролю та управління параметрами машин і шахтною атмосферою;
— система забезпечує якісний перехід від ліквідації наслідків аварій до їх попередження шляхом розпізнавання критичних параметрів роботи гірничо-шахтного обладнання та стану шахтної атмосфери;
— система передбачає багаторівневу інформаційну безпеку та захист даних;
— система вперше в Україні реалізує принцип системного аналізу поточних значень параметрів робочого процесу та безпеки в шахтах. За час експлуатації систем на шахтах з їх допомогою було попереджено більше 150 аварій і аварійних ситуацій;
— система має можливість включення до неї існуючих приладів, пристроїв і локальних засобів протиаварійного захисту. Вона формує велику базу даних, що дозволяє прогнозувати розвиток критичних і швидкоплинних процесів гірничого виробництва...
Продовжити впровадження системи, у першу чергу, на найбільш завантажених та аварійно небезпечних вуглевидобувних підприємствах з одночасним її вдосконаленням і розширенням функціональних можливостей...
Алексєєв А. Д., член-кореспондент НАН України, директор Інституту фізики гірничих процесів НАН України,
Амоша О. І., академік НАН України, директор Інституту економіки промисловості НАН України,
Анциферов А. В., директор Українського державного науково-дослідного та проектно-конструкторського інституту гірничої геології, геомеханіки і маркшейдерської справи НАН України, д. т. н.,
Бойко В. В., завідувач лабораторією Інституту гідромеханіки НАН України, д. т. н.,
Грядущий Б. А., директор ВАТ НДІ гірничої механіки ім. М. М. Федорова; професор, д. т. н.,
Кабанов А. І., завідувач відділом Інституту економіки промисловості НАН України, д. е. н.,
Крівцов М. В., заступник директора Національного НДІ охорони праці, д. т. н.,
Пашковський П. С., перший заступник директора НДІ гірничорятувальної справи та пожежної безпеки, заслужений діяч науки та техніки, д. т. н.,
Рєзцов В. Ф., член-кореспондент НАН України, заступник директора Інституту відновлюваної енергетики
НАН України.

Чим примітна точка зору вчених мужів?
Для початку заберемо з наведених висновків загальні фрази. Адже якщо, наприклад, придбано автомашину, то її власник навряд чи особливо буде радіти та захоплюватися факту, що вона їздить. Так і ставити в заслугу системам УТАС, що вони щось розпізнають, чимось управляють, створюють якісь бази тощо — не зовсім коректно. Адже це роблять й інші системи.
Що ж залишається?
1. «Система УТАС є єдиною, випускається серійно в Україні та відповідає кращим світовим зразкам». Єдина? Цікаво було б глянути на проведений аналіз. З чим порівнювали? А можливо перед установкою системи безпеки на шахтах правильніше проводити тендери? Та не за назвою, а маючи в оголошенні перелік функцій і технічних характеристик. Отоді б не довелося ворожити «хто кращий». Усе б розсудив чесний, відкритий конкурс. А доти, доки його не проведено, говорити про відповідність системи УТАС кращим світовим зразкам несправедливо щодо кращих світових зразків.
2. «Система передбачає багаторівневу інформаційну безпеку та захист даних». І в цьому випадку цікаво було б ознайомитися з проведеним аналізом. Існують формальні критерії та методи оцінки інформаційної безпеки тієї чи іншої системи. Без проведення подібного аналізу робити висновок про рівень інформаційної безпеки неможливо. Однак деякі аспекти інформаційної організації системи УТАС змушують сумніватися в тому, що такий аналіз дійсно було проведено. <...>
3. «Система вперше в Україні реалізує принцип системного аналізу поточних значень параметрів робочого процесу та безпеки в шахтах». Хотілося б знати, що таке «системний аналіз» у цій інтерпретації. Які нові алгоритми щодо попередження аварій реалізовано? Ким вони розроблені, рекомендовані, перевірені? Чому про них немає жодного слова в документації на систему та пристрої? Взагалі, що може УТАС такого, чого не можуть інші? Ось навпаки — скільки завгодно.
4. «За час експлуатації систем на шахтах з їх допомогою було попереджено більше 150 аварій і аварійних ситуацій». Інформація для довідки: незалежно від наявності на шахті системи УТАС, на кожній з небезпечних відносно газу шахт України щотижня відбувається від декількох до декількох десятків спрацьовувань датчиків. На великих шахтах це відбувається щодня. Спрацьовування датчика та фіксація наявності високої концентрації метану — зовсім нормальна ситуація для більшості шахт України. Ніхто з розроблювачів систем не збирає таку статистику, тому що виконання декларованих функцій щодо контролю є повсякденною нормою. Інакше бути не може. Є кілька міркувань:
— заяви про попереджені аварії підтверджують необхідність впровадження систем контролю взагалі, а не конкретної системи УТАС;
— дивує число попереджених аварій на шахтах, де в якійсь мірі впроваджено УТАС. Як вони обходилися раніше? Цікаво порівняти статистику реальних аварій на шахтах і число попереджених УТАС. Таке враження, що впровадження УТАС робить підприємство значно небезпечнішим».

Прохання

Дуже сподіваємося, що система УТАС все-таки належної якості, що в неї є всі необхідні сертифікати і що вона пройшла всі необхідні експертизи. Також сподіваємося, що вакуум інформації навколо якості УТАС — усього лише непорозуміння.
Тому просимо Адміністрацію Президента, Кабмін, Міненерговугілля, Держгірпромнагляд, ПЗВМ, Донецький ЕТЦ, МакНДІ, а також усіх небайдужихповідомити редакції інформацію про те, ХТО і ЯК підтвердив якість УТАС. Із задоволенням опублікуємо отримані документи та іншу суспільно важливу інформацію.

О. Дердін

 
« СОДОМ І ГОМОРА В ОПРАЦЮВАННІ ТА ЗАТВЕРДЖЕННІ НПАОП: коли вже почне литися палаюча сірка?   НАУКА — ПРОДАЖНА ДІВКА СИСТЕМ БЕЗПЕКИ ВУГЛЕПРОМУ? »